Українська національна армія
| Українська національна армія | |
|---|---|
 | |
| На службі | 17 березня–7 травня 1945 року |
| Країна |  Третій Рейх[1] |
| Належність | Третій Рейх[1] Український національний комітет[1] |
| Чисельність | до 38.000 |
| Війни/битви | Друга Світова Війна |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Укра́їнська націонáльна армія (УНА) — українська збройна формація у складі військ Третього Рейху, сформована наприкінці Другої світової війни[1].
Наприкінці війни Німеччини проти СРСР деякі німецькі урядові кола намагалися включити в цю боротьбу на своїй стороні народи Східної Європи. З цією метою був створений російський Комітет визволення народів Росії та Російська визвольна армія (на чолі з генералом Андрієм Власовим). Коли намагання підпорядкувати йому інші національні організації не вдалися, було створено Український Національний Комітет (УНК) і проголошено організацію УНА.
12 березня 1945 року райхсміністр східних окупованих земель Альфред Розенберґ підтвердив рішення німецького уряду про створення УНК, «як єдиного представника українського народу» та намір зібрати всіх українців, що боролися у складі німецьких збройних сил, в «українську визвольну армію». 17 березня 1945 року Президія УНК (у згоді з президентом Андрієм Лівицьким) призначила командувачем УНА генерала Павла Шандрука, колишнього старшину Армії УНР (він був одночасно і головою УНК), а начальником штабу УНА генерала Аркадія Валійського.
28 березня 1945 року генерал Павло Шандрук склав присягу вояків протитанкової бригади «Вільна Україна» під командуванням полковника Петра Дяченка (1900 вояків) на вірність українському народові. Ця бригада мала б стати зародком 2-ї Української дивізії.
До дивізії Ваффен СС «Галичина» генерал Шандрук прибув на фронт до Австрії і, склавши 25 квітня 1945 року присягу вояків дивізії, формально включив її до складу УНА як 1-шу Українську дивізію (близько 16 000 вояків). До УНА зголосилися ще:
- Вільне Козацтво під командуванням полк. Павла Терещенка (700 вояків);
- 281-ша запасна бригада (5 000) розташована у Данії;
- «група Б» Тараса Бульби-Боровця (50 вояків)[1];
- два піхотні полки охоронної служби (2 000 вояків), які служили в Бельгії та Голландії;
- три курені польової жандармерії;
- відділ зенітної артилерії (юнаків).
Вже не було часу охопити в УНА вояків Українського визвольного війська, в якому було близько 75 000 українців. У всіх частинах, підлеглих Oberkommando des Heeres, було 220 000 українців.
- Пам'ятник Воїнам Української Національної Армії, полеглим у боях (Личаківський цвинтар, Львів).
- ↑ а б в г д Бульба-Боровець, Тарас (1981) [1974]. Українська армія в Німеччині. Армія без держави. Вінніпеґ: Інститут дослідів Волині. с. 307.
Цією відозвою Комітет проголосив свою програму та організацію нової української армії при німецьких збройних силах.
- «Тризуб» [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]: Орган Українських Збройних Сил, N47 (373), п'ятниця, 6 квітня 1945
- Одноднівка табору українських полонених Ауербах, квітень 1946:
- Оригінальне видання [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.];
- Передрук 1993 року [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.].
- Вольф-Дітріх Гайке Дивизія SS "Галичина" (аудіокнига) Kiev Printers Limited, by Brotherhood of Former Soldiers of 1st Ukrainian Division UNA, 1970, Toronto, Canada (галіс.)
- Лазурко Р. На шляхах Европи. [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Чикаго: Братство колишніх вояків 1 УД УНА, 1971. — 368 с., світлини.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Ріміні 1945—1947. Перша українська дивізія Української національної армії у британському полоні в Італії: матеріали до історії дивізії [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] / Упоряд. В. Ревуцький. Братство українських вояків 1-ї української дивізії Української національної армії; Головна управа. — Збірник ІІ. — К. : Смолоскип, 2005. — 282 с.
- Шандрук П. Іст. правда про 1 УД й УПА // Вісті Комбатанта. — Торонто, 1965. — Ч. 1. — С. 5—21.
- Shandruk P. (1959). Arms of Valor (англ.). New York: Robert Speller & Sons Publishers, Inc. 320. Архів оригіналу за 22 грудня 2008.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про організацію України чи українців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
